Про це пише політолог Олександр Кочетков.
Про Юрія кажуть багато всього, як і про будь-яку непересічну особистість, але ніхто не заперечує, що він є одним з найдосвідчених і найуспішних розробників і виробничників безпілотників різних типів. Тому всім, хто цікавиться реальним станом безпілотної галузі, яка вважається в Україні провідною, рекомендую ознайомитися зі статтею (посилання у першому коменті).
Особисто я не згоден лише з двома моментами у статті Касьянова.
Перший: з назвою. Нема там ніякого «збою ідеології». Бо нема самої ідеології. Ніхто процес не направляє, не визначає пріоритетів, не розробляє стратегію, що буде випереджати дії ворога. Тому складається, як складається — під хаотичним впливом факторів, серед яких важливу роль грають комерційно-корупційні інтереси військових і цивільних начальників.
Другий: з рецептом лікування. Безсумнівно, що ситуація потребує невідкладного втручання Верховного Головнокомандувача В. Зеленського, інакше ризикуємо втратити навіть ту невеличку безпілотну перевагу над ворогом, яку маємо зараз. Але те, що пропонує Ю. Касьянов — створення Державного Комітету з дронів і засобів радіоелектронної боротьби — на мою думку, не дасть необхідного результату.
Зараз безпілотники — це престижно, підвищує значущість в очах президента та ще й грошовито, за певних умов. Особливо, якщо мова іде про удари вглиб росії. Тому кожне наше силове відомство має своє виробництво ударних безпілотників дальньої дії. Самі проектують, самі закуповують комплектуючі, самі виробляють, самі використовують — на власний розсуд, без якихось тактико-технічних вимог, що враховують, наприклад, розвиток засобів ворожої РЕБ.
Читайте також - Сейчас нам целесообразнее сосредоточиться на производстве ракет и дронов, а не восстановлении "ядерки" — эксперт
Тому зараз до району цілі долітають менше 10% наших дальніх безпілотників (на початку було більше 90%): частина падає відразу після запуску, бо має виробничі недоліки (якість виробництва ніхто не контролює), частина падає під час польоту під впливом РЕБ, бо не мають ефективної інерціальної системи керування (таку систему мали ще німецькі ФАУ 2). А вражає ціль ще менше, бо бойову частину доводиться теж робити напівкустарно.
Але ж про все це керівництву країни не доповідають — лише про успішні удари по ворогу. Зазвичай, у такому ударі беруть участь декілька відомств, у політ відправляється під дві сотні апаратів. І кожне рапортує, що саме її безпілотники виконали завдання, бо ніхто не перевіряє.
На виробництво кожного з таких апаратів, зроблених з примітивних матеріалів, списуються шалені гроші — 50, 100 і більше тисяч доларів, тобто, одна ударна акція може коштувати понад мільйон доларів. Витрачаються як бюджетні, так і позабюджетні кошти — пожертви, пряма допомога партнерів, навіть, трофеї. Все це, звісно, під грифом «Цілком таємно», що дозволяє легко розподіляти «зекономлені» кошти між зацікавленими особами відомства.
Щодо фронтових безпілотників, то там ситуація схожа, тільки власних виробників мають окремі бригади (не всі, але помітна частина). До цього додається те, що виробляють і закуповують централізовано (та ж програма «Армія дронів»), все це і породжує той «зоопарк дронів», який критикує Касьянов.
Тепер уявить, що з’являється якійсь Комітет з дронів, який передбачає централізацію галузі, тобто, позбавлення великої кількості впливових людей з великими погонами можливості конкурувати за прихильність президента, та ще й значних коштів у кишеню.
Спротив буде шалений. І можливості опиратися у бюрократичної системи є необмежені — для Комітету не знайдуть приміщення, транспорту і обладнання, штатний розклад і кошторис буде затверджуватися півроку, потім не вистачатиме бюджету, потрібних людей не будуть брати на роботу під ідіотськими приводами і так далі — стикався з таким, коли на посаді займався становленням держструктур, пов’язаних з перерозподілом владних повноважень.
Проблему можна вирішити створенням цільової державної програми, що дозволить вирішити і з фінансуванням, і з кадрами, і з усім іншим. Але про це — окремо, за необхідності.
Що стосується Юрія Касьянова, який не тільки пише статті, а й захищає Україну з 2014 року, то багато з того, що піднімає нам настрій на зразок вибухів та пожеж на ворожій території, пов’язано саме з діяльністю його підрозділу. Тому цей реально успішний досвід потрібно масштабувати (воно є, але явно недостатньо і повільно).
Відповідно, потрібне фінансування. І не тільки донати (сьогодні є, завтра не буде — так виробництво не створиш), а інвестиції. Умови яких можна обговорювати. Я особисто готовий брати участь у такому обговоренні, бо, на відміну від Юрія, не мотаюся від фронту до Києву, а постійно тут.
***
«Экономика от Пророка» публикует лишь наиболее важную и интересную информацию о событиях (процессах) в Украине и мире— актуальные новости, аналитику, фотожабы и т.д.
