РЕКВІЄМ ГАЗОВІЙ ТРУБІ

 

Російський газ більше не тече українськими магістралями. І тільки політичні ветерани здатні оцінити, наскільки фундаментальні зміни відбулися у наших відносинах з росією (фашистское государство, признанное 27.01.15 Верховной Радой страной-агрессором).

Про це пише політолог Олександр Кочетков. 

Були часи, коли за окремими контрактами російський газ коштував 15 доларів за 1000 кубів і навіть менше. Зараз ціна - 500 доларів.

«Труба» від початку вважалася головним активом України. За часів Кучми йшла мова про створення міжнародного газотранспортного консорціуму між Україною, Німеччиною і рф, тоді «труба» оцінювалася у 120 млрд ще тих доларів.

Зараз за неї і два не дадуть, бо частина її транспортує газ для внутрішньоукраїнських потреб, а інша частина перетворилася на металобрухт.

Газовий бізнес завжди вважався президентським. Це означає, що всі наші президенти щось отримували від величезних тіньових грошей, які оберталися у цій сфері. І тому навіть найбільш патріотично налаштовані президенти України при обговоренні газових питань з московськими партнерами переходили на російську. А ще створювали спільні підприємства на зразок «РосУкрЕнерего».

В. Зеленському довелося відмовитися від президентської «газової ренти» — не важливо, з власної ініціативи чи під тиском партнерів. Звісно, ще можливі якісь оборудки на «газовому реверсі», але там зовсім інші обсяги і, відповідно, зовсім інші гроші.

Читайте також - Мы не будем давать возможности зарабатывать на нашей крови - Зеленский о транзите газа из рф

Але не тільки високі можновладці заробляли на трубі. З неї стартувало чимало українських бізнесово-політичних кар’єр: успішних, як у Ю. Тимошенко, або безглуздих, як у І. Бакая.

А скільки полемічних списів було зламано навколо питання: чи потрібен Україні російський газ? І були аргументовані погляди, які будували навколо газової труби концепцію України як транзитної держави. А були й такі, які не менш переконливо доводили достатність газу українського видобутку.

Фахівці за 30 років спільної думки так і не дійшли. Проте війна все вирішила однозначно: російський газ пішов тим же курсом, що й російський воєнний корабель.

Так, як раніш, точно не буде. Не буде помітної статті доходу українського бюджету. Не буде звинувачень у несанкціонованому відборі російського газу і масштабного схематозу на змішування у документах російського і українського газу. Залишаться у минулому епопеї з героїчним і скандальним підписанням газових контрактів з рф. Міжнародних арбітражів з Газпромом не буде, за які можна отримувати багатомільйонні премії, нічого для цього не роблячи. І газового шантажу Кремлю з демонстративним під телебачення закручуванням вентилю не буде теж.

Мир іржавому праху цієї величезної газової голки, на яку підсіла мало не вся Європа. Амінь!

І ще одне. Раніш агресор трубу на нашій території не чіпав, бо нею текли його гроші. Зараз труба, газокомпресорні станції і все інше перетворилося на енергетичну інфраструктуру України, яку ворог атакує третій рік. Наскільки газова інфраструктура здатна витримувати ворожі атаки, дізнаємося вже найближчим часом.

***

«Экономика от Пророка» публикует лишь наиболее важную и/или интересную информацию о событиях (процессах) в Украине и мире— актуальные новости, аналитику, фотожабы и т.д.

Ссылка на наш Telegram-канал  - t.me/fZ6RyCvmpgIwNjEy